Фестиваль Ідей — 2021: книговидання та читання в Україні

Як зваблювати книгою та примножувати коло поціновувачів національної культури? Цю тему обговорили в межах панельної дискусії «Між рядками: книговидання та читання в Україні»на Фестивалі Ідей — 2021.

Спікерами та спікерками панельної дискусії були: 

  • Юлія Орлова, генеральна директорка Видавництва Vivat
  • Олеся Островська-Люта, генеральна директорка «Мистецького арсеналу»
  • Борис Херсонський, ректор Київського інституту сучасної психології та психотерапії. Автор наукових монографій з психології та психіатрії, активний учасник самовидавного руху, письменник, поет і перекладач. Член редколегіїї літературного журналу «Хрещатик».

Модерувала обговорення Олеся Жулинська, керівниця відділу комунікацій у  банку «ПриватБанк», викладачка Львівської Бізнес Школи (УКУ).

Ділимося головними тезами, озвученими спікерами під час панелі:

Книга, зокрема, художня література  – це важливий механізм утвердження української ідентичності. Втім, В Україні ситуація з книжками не найкраща: 75% населення не згадує книгу  серед своїх інтересів.

Може скластися враження, що просто взагалі паперові книжки не купують і це є світовим стагнуючим трендом. Але це не так. В Британії за 2020 рік було надруковано 257 млн книжок, а в нас – 12 млн. В Америці на 8% зріс попит на паперові книжки, в Японії – на 5%. В Україні ж навпаки – спостерігається падіння на 50%. Це означає, що найбільшою є саме проблема в популяризації книжок, зазначила Юлія Орлова.

Бажання певного суспільства долучитись до культурної діяльності, зокрема, до читання, залежить від багатьох факторів. Наприклад, на це впливають соціальні кризи. Так, Олеся Островська-Люта нагадала, що українці як суспільство не дуже інвестують в контакт з культурою ще й тому, що живуть у дуже несталому світі: 

В нас на кожне покоління за останні 100 років припадають великі смертельні кризи, наприклад, трагедія на Чорнобильській АЕС, чи війна зараз. Це призводить до того, що люди зосереджуються на дуже практичних речах і тому, що можна робити «тут і зараз». Читання, особливо читання поезії, філософських творів, чи навіть романів – попри те, що це діяльність розважального характеру – дуже  непрактичне. 

 

Насамперед, виховання любов до читання це завдання освіти. Школа досі використовує доволі репресивні методи, які не сприяють бажанню читати в подальшому. Фокус навчання в школах і садках має бути зміщеним на гру та розвиток критичного мислення:

 Ще донедавна діти читали на швидкість. Це призводить до цілковитого відторгнення читання як практики. Бо це було тим, за що карали. Також у школі мають бути інакші практики до викладання гуманітаристики. На жаль, ці дисципліни досі викладаються як технічні. Часто говорять про необхідність розвитку критичного мислення. А критичне мислення – це те, що приходить з осмисленням гуманітаристики: літератури та історії насамперед.

З іншого боку, ситуація з книжками та книговидавництвом Незалежної України набагато краща, аніж та, що була в радянські часи. Так, Борис Херсонський зауважив, що великі книгарні радянських часі мали тисячі номінацій книжок, жодну з яких не хотілось читати: 

Друкували саме макулатуру: найбільш популярними книгами були «Целина» Брежнева, тези пленумів з’їздів і багато іншого подібного. Дістати гарну книжку було неможливо. Сьогодні ж навпаки: зайшовши, наприклад, в «Книгарню Є», ми побачимо в ній мало книжок. Але кожну хочеться взяти в руки і почитати.

Під час дискусії було зазначено, що варто цінувати зміни в культурі, адже попри зменшення тиражів, якість і змістовність літератури змінилась в кращий бік. Видавництва, автори і культурні діячі зараз несуть велику відповідальність: зробити так, щоб рівень і змістовність творів спонукала до мобілізації життєвої і творчої енергії свого народу заради формування культурно суверенної нації та ії ідентичності. 

Фестиваль Ідей   2021 був проведений Аспен Інститутом Київ спільно з Impact Hub Odessa.

X