fbpx

Літературознавиця Віра Агеєва: “Деконструювати міфи треба, але пропагувати українську культуру — це основне”

Відмова від культури, зокрема, від літератури агресора та популяризація культури власної стали одними з важливих та болючих питань з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Аспен Інститут Київ, як платформа лідерського діалогу, провів бесіду на тему культури, до якої залучив культурних діячів та членів Спільноти — лідерів різних сфер. Під час події літературознавиця Віра Агеєва пояснила, що, на її думку, неправильно інтерпретується в українському літературному каноні, а також — чому не існує “великої” російської культури.

У нас є дуже добра література, але треба навчитися її інтерпретувати

На початку виступу Віра Агеєва наголосила: якщо канон не творимо ми, його творять нам. Не дивлячись на те, що українці були колонізованою нацією, канон української класики постав тоді ж, коли й в інших — у другій половині ХІХ ст. і потужно був розвинений у 20-ті роки минулого століття пост-УНР-івським поколінням. 

Радянська система всіляко затоптувала цей канон, а в 1930-ті роки навіть були спроби “позбутися” Тараса Шевченка. Втім, виявилося, що канон має певне тверде ядро, яке не змогла зламати навіть потужна радянська машина.

Найбільша проблема з каноном сьогодні дуже прагматична — як перевчити вчителів і вчительок у контексті його представлення для школи. 

Якщо спитати багатьох про їхнє ставлення до Шевченка — отримаємо відповідь “ми його любимо, але це ж село”. Насправді в Шевченка всього 2 поеми сюжетно пов’язані з українським селом. Це проблема культурної політики. Ми маємо страшенно консервативну освітню систему. Вчительство досі бореться з кріпацтвом і царизмом, яких вже давно нема. У нас є дуже добра література, але треба навчитися її інтерпретувати. 

Російська культура не може бути “великою” за визначенням

Віра Агеєва зазначила, що російська література була великою лише в другій половині 19 ст. — це період, коли творили Толстой і Достоєвський. Роман у 2-й половині 19 ст. був жанром великих імперій, адже це були експансія і завоювання простору. Водночас, нерозкритим залишається величезний сюжет впливу на формування засад російської імперії у 18 ст. ренесансу, бароко й української еліти. З цим сюжетом, на думку Віри Агеєвої треба достукуватися як до внутрішнього, так і до зовнішнього середовища.

Ще однією важливою річчю є питання якою мірою українці долучилися до творення культури імперії. Треба пояснювати, що російська культура не може бути “великою” за визначенням. В неї немає періодів ренесансу та бароко, на відміну від українців та поляків. Російська література почалася з класицизму, з панегіриків і од імператору. У 18 столітті могилянський десант на чолі з Прокоповичем пішов рубати їм вікна в Європу, вилізли ці мармизи з тих вікон, і тепер їх все ніяк не можна назад замурувати. 

Деконструювати міфи треба, але пропагувати українську культуру — це основне

Щоб побороти постколоніальний синдром, нам варто менше перейматися місцем російської культури в світі, менше боротися з Булгаковими і робити йому рекламу та більше говорити про своїх авторів. 

 Нас бентежить, що ми не виживемо, якщо наші діти не прочитають казок Пушкіна. Водночас, нас не бентежить, що нас, для прикладу, немає для музею Ярослава Івашкевича. Є сюжет про трьох київських гімназистів: Максима Рильського, Ярослава Івашкевича, Костянтина Богословського. Рильський обрав українську ідентичність, став геніальним українським поетом, Івашкевич обрав польську ідентичність, поїхав в Польщу, зостався другом України, перекладачем українських текстів і нашим амбасадором, Богословський же поїхав в Москву і поливав брудом все українське. Тому я би залишила росіянам обговорення “руського міра” і їх “дуже великої культури”. Деконструювати міфи треба, але основне — це пропагувати українську культуру, — підсумувала Віра Агеєва.

X