«Я приїхала змагатися. А потрапила в спільноту, де мене почули»: трансформаційна історія Дар’ї Вербицької після семінару Аспен Інституту Київ

«Я подалась на семінар без великих очікувань. Знала тільки, що всі, хто ставали випускниками Аспен Інституту Київ, говорили: “Це буде неймовірно”. Але ніхто не міг пояснити, чому саме. І тепер я розумію — це неможливо виразити у словах, це треба прожити».

Дар’я Вербицька — виконавча директора та співзасновниця Інституту розвідки Molfar, керівниця PR-відділу Molfar, яка на момент участі в семінарі також обіймала посаду операційної директорки онлайн-видання AIN.UA. Каже, до семінару «Медіа та реальність: виміри відповідальності» вона звикла до чітких алгоритмів, щільних дедлайнів і конкурентного середовища. І водночас — прагнула зрозуміти, як працює інше медіасередовище — не як цифри, а як живий організм. 

Саме тому вона вирішила подати заявку на семінар. Після нього Дар’я повернулася до команди з відчуттям, що якісна медійна робота — це не тільки точність даних, а й розуміння етики. Дарʼя Вербицька почала більше говорити з колегами не тільки про ефективність, а й про сенси. І виявилося, що навіть у середовищі, де ключовими були алгоритми та чіткість, є запит на діалог, довіру і глибину.

Детальніше про трансформаційний досвід Дарʼї ви можете прочитати нижче.

Вихід зі звичного середовища та зони комфорту

Дарʼя Вербицька каже, що ретельно підійшла до підготовки на семінар: прочитала всі тексти, робила позначки на полях, очікувала жорсткої інтелектуальної конкуренції й змагань. Та перше, що вразило — атмосфера під час обговорень.

«Я думала, що приїду і почну доводити, що знаю як краще. Але з перших хвилин стало зрозуміло — це не про змагання. Це про спільне розуміння. Я побачила, що медійники, яких я вважала “з інших світів”, можуть бути мені близькими за духом. Я завжди була “всередині системи” — комунікаційної, дослідницької, формальної. Але мені не вистачало контакту з “людським”».

Такий досвід змінив не лише уявлення Дарʼї про професійне середовище, а й взаємодію із колегами.

«Я перестала мислити виключно як менеджерка процесів. Почала ініціювати складніші й більш змістовні взаємодії — як у щоденній роботі, так і в дозвіллі. Ми влаштовували неформальні заходи, обговорювали побачене в музеях чи кіно, створювали арт-репорти. Але для мене важливішим було навіть не це, а те, що я почала з більшою цікавістю ставитись до культурного та ідеологічного досвіду колег — і включати цей вимір у наші робочі розмови».

Діалог  як нова управлінська практика

Один із найпотужніших інсайтів Дарʼї стався під час обговорення стандартів висвітлення обстрілів — болючої теми для українських медіа в час війни:

«Чи має медіа писати, якщо точно знає, що обʼєкт — військовий? Це глибока моральна дилема. І мене вразило, як ми всі, з дуже різним досвідом, зійшлися на спільному. Це було неймовірне відчуття: коли немає боротьби за свою правду, а є спільне бажання шукати істину».

Цей досвід Дарʼя також перенесла у власну команду: впровадила регулярні глибинні обговорення, започаткувала велкомбуки з рекомендованими джерелами, формує мікросередовище довіри й обміну ідеями.

«Тепер мене більше цікавить як співробітник мислить і в що вірить, чи готовий слухати і чути. І я зрозуміла, що саме це — основа сильної команди».

Спільнота, що функціонує після семінару

Дарʼя й досі підтримує зв’язок з одногрупниками та одногрупницями: діляться один з одним подіями, запрошують на зустрічі, ініціюють партнерства.

Одне з яскравих продовжень семінарської спільності — проєкт із Наталією Ткаченко, теж випускниці семінару Аспен Інституту Київ. Разом аспенівки реалізували масштабне дослідження про сучасне українське мистецтво, його вартість і потенціал для інвестицій. 

«Це той випадок, коли достатньо просто сказати: вона випускниця Аспен Інституту Київ — і ти вже знаєш, що можеш працювати разом. Бо є спільний майндсет, етика, глибина», — посміхається Дарʼя.

Зрештою, найглибша трансформація Дарʼї — не лише в професії, а в підході до лідерства. Вона співзаснувала дослідницьку інституцію разом зі своїм керівником Артемом Стеросєком — теж випускником семінару Аспен Інституту Київ. І створення інституції почалося з багатогодинних обговорень.

«Ми не писали стратегії, а говорили: слухали одне одного, порівнювали досвіди, ставили під сумнів очевидне. І тільки після цього зʼявився текст. Це теж був “Аспен”, просто в іншій формі».

«Без Аспен Інституту Київ цього б не сталося»

«Якби я не пройшла семінар Аспен Інституту Київ, я не повірила б, що можна побудувати проєкт з діалогу. Що медіаспільнота — це не про суперництво, а про спільне поле відповідальності. І що команда — це не про контроль, а про спільний ритм мислення. Це речі, які змінюють все. Я не знаю, де ще, окрім семінару Аспен Інституту Київ, їх можна було би так прожити».

Семінар став для Дарї досвідом, який переріс у нові професійні рішення, партнерства й форму мислення.