Міжнародний Аспен-досвід: як семінари Аспен Інституту змінюють світогляд
Аспен-досвід, отриманий на семінарі стає життєзмінним, але це тільки початок. Як платформа лідерського діалогу Аспен Інститут Київ створює для членів Спільноти різні можливості, серед них — участь у міжнародних подіях.
Нещодавно Слава Жила, керівник Київського академічного Театру на Липках, випускник семінару «Цінності та суспільство-3» та член Спільноти долучився до семінару, організованого Аспен Інститутом Центральна Європа та Аспен Інститутом Румунія. З молодими лідерами з усієї Європи вони вели діалоги про постпандемічну парадигму Європи.
Ми запитали аспенівця про новий Аспен-досвід, а також про те, як він впливає на життя.
Якими були ваші враження від участі у міжнародному Аспен-семінарі?
- Міжнародний семінар став для мене унікальним досвідом глибинної комунікації з лідерами, які ведуть за собою потоки інформації та суспільні ресурси. Я зрозумів, що ми, українці, займаємо дуже круту позицію — ми самобутні, з якими спілкуються на рівні і розуміють, що ми для них конкуренти.
Темою семінару стала постпандемічна світова парадигма. Які інсайти для себе ви винесли з цього обговорення?
- В теорії драматургії є таке поняття як «подія» — дійовий факт, що змінює поведінку безповоротно. Саме такою подією для нас стала пандемія. Наші думки масово, в егрегорі, змінилися і ми рухаємось вже в новому напрямку. І це вже не боротьба старого з новим. Це вже майбутнє, але ми ще не в ньому, ми ще досі на порозі цього футуристичного життя. Саме цьому і була присвячений семінар, як мені здалося.
Тобто зараз ми знаходимось на зламі епох?
- Так, мені здається, що цей час найдоречніше передасть прозовий твір «Залізничних пасажирів» Франца Кафки:
«Якщо глянути на нас очима простого смертного, то ми перебуваємо в становищі залізничних пасажирів, що зазнали аварії в довгому тунелі, а саме в тому місці, де вже не видно світла початку, а світло кінця ледь мріє, тому погляд весь час шукає його і весь час губить, та й чи існують початок і кінець, немає певності. А навколо себе чи з розгубленості, чи з підвищеної чутливості ми бачимо самі страховиська та, залежно від настрою і поранення кожного, звабливу або стомливу калейдоскопічну гру. «Що мені робити?» чи «Нащо мені це робити?» — не питають у цих краях».
У 2018 році ви були учасником семінару Аспен Інституту Київ «Цінності та суспільство-3». Зараз ви долучились до міжнародного Аспен-семінару. Чи схожими були ці два досвіди?
- Не зовсім. Після семінару Аспен Інституту Київ «Цінності та суспільство» я повернувся абсолютно іншим. Це була покращена, апгрейдова версія мене. Міжнародний Аспен-семінар дав лише окремі оновлення, але це точно не змінило моєї особистості, як це відбулося у 2018-му.
Як змінилося ваше сприйняття світу після першого Аспен-досвіду?
- В моєму житті було 2 величезні освітні події, які мене капітально реформували — 2-річна навчальна програма на MBA і тижневий Аспен-семінар «Цінності та суспільство». Семінар дав мені можливість піднятися вище «в космос» (аспенівці мене зрозуміють). Було відчуття, що ми всією групою піднялися на Олімп і зійшли напівбогом. Але це не про зверхність, це інший погляд на буття. Для мене це історія про те, що «ми всі – трава» і я одна з цих травинок – не більше, не менше. Людство мусить осягнути: не потрібно зациклюватись на конфліктах. Спірні ситуації часто не ведуть ні до чого притомного. Але ми змушені в рамках нашого розвитку соціуму, розвитку планети, доходити до таких кульмінацій, що згодом переростають у геополітичні конфлікті. А це доводить лише те, що ми займаємо нижчий щабель розвитку, ніж той, медитативний, який дозволить відчувати непроблематичність «трави».
Ми впевнені, що міжнародні події є цінною можливістю для учасників Аспен-спільноти та випускників Аспен-семінарів. Окрім цінного досвіду, вони формують міжнародну мережу лідерів, які допомагають надалі поширювати Аспен-ідею у світі.