Український досвід розвитку дитячого та молодіжного спорту під час війни представили на Project Play Global Meeting

Як зробити спорт доступним для дітей і молоді незалежно від її можливостей, місця проживання чи життєвих обставин? І як забезпечити цю можливість навіть в умовах війни?
4–5 листопада у Нью-Йорку відбулася міжнародна зустріч Project Play Global Meeting, присвячена розвитку дитячого та молодіжного спорту. Україну на ній представляли виконавча директорка Аспен Інституту Київ Юлія Тичківська та Дмитро Кулік — головний фахівець відділу міжнародного співробітництва управління міжнародної діяльності Агенції масового спорту України, який долучився до зустрічі як молодіжний представник України.
Зустріч, організована Аспен Інститутом Мексика та програмою Project Play Аспен Інституту, об’єднала представників дев’яти країн — Німеччини, Італії, Мексики, Румунії, Чехії, України, Великої Британії, США та Колумбії. До обговорень долучилися керівники та молодіжні представники, які разом розглядали можливості розвитку дитячого й молодіжного спорту, обмінювалися досвідом і пропозиціями щодо його доступності та якості.
Дмитро презентував українську національну спортивну систему і практики, які працюють в Україні під час війни. Розповідав і про те, як олімпійські чемпіони залучають людей до фізичної активності, та про виступи українців на Дефлімпіаді. Окремо йшлося про те, як війна руйнує спортивну інфраструктуру та позначається на фізичному і ментальному здоров’ї українців.
На окремому лідерському семінарі молодь обговорювала оповідання Крістіни Пері Россі «The Runner Stumbles» — про бігуна, який перед світовим рекордом раптом зупиняється, щоб подивитися на небо.
«Для колег з інших країн цей бігун був людиною, яка, попри постійний тиск і відповідальність за результат, наважилася взяти паузу. Він знав, що однаково буде першим, і все ж обрав зупинитися. Я ж побачив у ньому дзеркальне відображення України. Нам ніхто не обіцяє, що ми будемо першими, тому ми просто біжимо далі й рідко зупиняємося, щоб подивитися на все збоку. Можливо, саме тому ми досі тримаємося і показуємо результат. А можливо, ми просто забули, що таке життя в штилі».
Серед практичних ідей Дмитру запам’яталася пропозиція представника Румунії: до 12 років відмовитися від рейтингів у дитячому спорті й нагороджувати всіх учасників. Так діти могли б більше радіти грі, пробувати різні види спорту й не боятися програти.
«Партнери шукають відповідь на запитання, як зробити спорт для дітей ще кращим. Ми — як зберегти його взагалі, коли росія щодня б’є по закладах освіти та спортивній інфраструктурі. Саме тому важливо бути в таких розмовах: щоб світ не забував, яку ціну платять українські діти. З Нью-Йорка я привіз нові контакти, теплі спогади і впевненість, що український голос тут справді потрібен».
Дякуємо Дмитру за те, що представив український досвід, поділився власними спостереженнями та привіз із Нью-Йорка нові ідеї для розвитку дитячого й молодіжного спорту в Україні. А нашим міжнародним партнерам — за можливість вести цю розмову разом і чути голос української молоді.






