Як протидіяти дезінформації та підвищувати авторитет науки: висновки онлайн-діалогу «Навігація в інфодемії: наука в епоху постправди» (великий матеріал)
30 вересня Аспен Інститут Київ та програма “Наука та суспільство” Аспен Інституту (США) провели онлайн-діалог «Навігація в інфодемії: наука в епоху постправди».
Провідні українські та міжнародні експерти обговорили поточний стан боротьби з запереченням науки, пропагандою та інфодемією як в Україні. Також спікери обговорили способи популяризації науки у глобальному контексті.
Із вітальними словами виступив Аарон Мерц, засновник та Виконавчий директор програми “Наука та суспільство” Аспен Інституту (США). Він привітав учасників та розповів про запуск україномовної версії документального серіалу про науку та дезінформацію у світі, створеного програмою «Наука та суспільство» Аспен Інституту (США).
“Хоча ми створили цей документальний серіал ще під час пандемії, його теми залишаються актуальними й сьогодні: дезінформація, паранормальні явища, природні катастрофи та зміни клімату. Нещодавно ми розпочали переклад серіалу з англійської на інші мови, щоб розширити аудиторію проєкту. Ми пишаємося, що першою мовою, на яку ми переклали серіал, стала українська”.
Виконавча директорка Аспен Інституту Київ Юлія Тичківська наголосила на важливості діалогу, адже у ньому взяли участь фахові представники наукової сфери.
“Переконана, що наука є основою розвитку кожної країни. І ми раді запросити сьогодні науковців, журналістів, освітян та широку громадськість до розмови про роль науки в побудові суспільства, де правда перемагає брехню та дезінформацію. Вірю, що така дискусія допоможе започаткувати нові ініціативи та колаборації”.
Наталія Шульга, головна менеджерка глобальної науки в програмі “Наука та суспільство” Аспен Інституту США, модерувала розмову. Вона підкреслила важливість наукової достовірності та критичного мислення в сучасному суспільстві.
“Кожен із нас щодня стикається з маніпуляціями, міфами, фабрикаціями та інформаційними вкидами. Звичайна людина може почуватися розгублено у цьому потоці неправди, втрачаючи звʼязок із реальністю.
Де місце науки в таких умовах? Як ми можемо розвивати та застосовувати критичне мислення? Що можуть зробити науковці та журналісти? Як шукати правду, і хто відповідальний за створення середовища, в якому правда перемагає брехню? Ми маємо обговорювати ці питання вже сьогодні, щоб спільно будувати суспільство, засноване на достовірній інформації та науці”.
Протидія дезінформації як частина боротьби за правду
З 2014 року Україна почала активно використовувати інструменти фактчекінгу та верифікації для протидії дезінформації. Про це розповів Євген Федченко, директор школи журналістики НаУКМА, співзасновник та головний редактор StopFake. Євген говорить, що за вісім років до повномасштабного вторгнення ці дії допомогли українському суспільству стати більш стійким до інформаційних атак.
“Для нас одним із ключових завдань було привернення уваги до проблеми дезінформації на глобальному рівні, а також допомога українцям розпізнавати фальшиві новини та боротися з ними. Просвітницькі ініціативи почали формувати культуру критичного мислення та медіаграмотності”.
Однією з основних складових російської дезінформації стали історичні фейки, які виправдовували війну проти України. Починаючи з 2014 року, російське керівництво активно поширювало спотворені факти про українську історію, щоб легітимізувати напад на нашу державу.
“Російська пропаганда спрямована на зменшення підтримки України з боку міжнародної спільноти, особливо в країнах, які є нашими союзниками. Водночас вона активно поширюється в країнах Африки та Азії, де російські фейки використовуються для впливу на локальні політичні рішення”, — зазначив Євген Федченко.
Одним із найбільших викликів, вважає пан Євген, є вплив дезінформації на молодих людей, які менш обізнані в перевірці фактів і тому більш вразливі до маніпуляцій.
Недовіра до науки в часи пандемії: виклики та можливості
Пандемія коронавірусу вплинула на багато аспектів життя, зокрема і на сприйняття науки. За словами Олесі Павлишин, головної редакторки журналу «Куншт», дослідження свідчать, що довіра до наукових інституцій в Україні залишається на низькому рівні. А питання науки взагалі часто є поза увагою суспільства. Це створює серйозні виклики для українських науковців, які працюють в і без того складних умовах.
“Вплив російської пропаганди, недостатнє фінансування науки та інші чинники призводять до того, що проблема недовіри до науки в Україні є глибшою, ніж у країнах Західного світу. Відтак, одним із ключових шляхів для відновлення цієї довіри є популяризація наукових знань через медіа. Науково-популярні видання та платформи можуть зіграти важливу роль у просвітництві громадян, демонструючи, що українські науковці роблять важливу роботу і їхні досягнення визнають на міжнародному рівні. Ми маємо давати людям відчуття, що наука у суспільстві постправди — це основа, на яку можна спертися”, — підкреслює пані Олеся.
Окрім проєктів, що популяризують науку, наукові медіа активно працюють над підвищенням рівня медіаграмотності серед населення. Зокрема, впроваджують різноманітні освітні ініціативи, спрямовані на навчання громадян як правильно орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі.
Одним із найбільших викликів для медіаекспертів стало несприйняття ідеї про небезпеку Telegram. Пані Олеся каже, люди звикли до зручності цього месенджера і, попри безпекові загрози, важко відмовляються від його використання.
Дезінформація в західних медіа: причини та наслідки
У західних країнах новини про Україну іноді можуть подаватися з російської точки зору. На цьому наголосила Ілона Сологуб, наукова редакторка VoxUkraine. Щоб дослідити причини такої зміщеної фокусованості, аналітики проаналізували курси “slavic studies” у провідних американських університетах. Виявилося, що програми мають значний перекіс у бік російських студій, особливо в галузі літератури.
“Цьому явищу є кілька пояснень. По-перше, фінансування: Росія протягом багатьох років інвестує значні кошти в освіту за кордоном, що дозволяє підтримувати наукові програми, які представляють її інтереси. По-друге, інерція: освітні інституції часто не готові змінювати усталені погляди або переглядати програми, які існують десятиліттями. Нарешті, ідеологія: деякі викладачі можуть досі бачити в СРСР “втрачений комуністичний рай”.
За словами пані Ілони, з 2022 року ситуація почала змінюватися: кількість курсів про Україну в американських університетах зросла.
“Збільшився інтерес до української історії та культури, і все більше університетів впроваджують дослідження, присвячені Україні. Це частково повʼязано з усвідомленням ролі російської пропаганди у спотворенні реальності”, — підсумувала пані Ілона.
Популяризація науки і доказової медицини серед молоді: як доступно говорити про складні теми
Анна Орєхова, співзасновниця платформи InScience, розповіла, що платформа реалізує наукові та науково-популярні проєкти, спрямовані на залучення різних верств населення, зокрема молоді, до світу науки.
“Ми прагнемо працювати з молоддю, щоб з юного віку сформувати їхнє пізнання світу через науку, а також розвивати критичне мислення. Потрібно, щоб вчені ставали своєрідними “рок-зірками”, на яких би рівнялися молоді люди”, — каже пані Анна.
Анна Орєхова наголошує, що важливо шукати проактивних людей у різних секторах і налагоджувати з ними співпрацю, будувати горизонтальні звʼязки.
“Ми знаємо, що є різні приклади співпраці вчених із бізнесом чи державою. Така співпраця може стати ключовою умовою для створення екосистеми, що сприятиме розвитку науки та її популяризації в Україні. Ми повинні підсилювати один одного, тому що наукових проєктів і так небагато”, — зазначає співзасновниця InScience.
Криза метанаративів і виклики сучасної науки
Роман Кобець, науковий співробітник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, звертає увагу на кризу метанаративів. Пан Роман говорить, що протягом століть наука була основним джерелом пояснення процесів у світі, а зараз вона стає “заручником свого успіху”. Технічний прогрес і доступ до інформації зробили інші джерела конкурентними.
“Децентралізація джерел інформації та поява соціальних мереж змінили уявлення суспільства про авторитет знань. Наука, що донедавна користувалася беззаперечним авторитетом, сьогодні здається для багатьох складною і навіть нецікавою на тлі простого, емоційного контенту. Пристосувати науку до епохи TikTok — це неабиякий виклик”, — підкреслює Роман Кобець.
Один із ключових шляхів збереження впливовості науки, вважає Роман Кобець — це формування пулу науковців-спікерів, які зможуть простою мовою пояснювати складні явища та робити їх зрозумілими для широкого загалу. Ще одним важливим кроком на шляху до збереження впливу науки є розвиток критичного мислення.
“Критичне мислення повинно закладатися на рівні школи чи ЗВО. Адже зараз люди починають перевіряти інформацію та ставитися до неї критично тільки коли її потрібно спростувати”, — підкреслює він.
Учасники діалогу відзначили загальну тенденцію зниження довіри до науки на тлі кризи метанаративів, розповсюдженості фейків та зростаючої конкуренції з простими, емоційно насиченими джерелами інформації, як-от соцмережі. Проблеми дезінформації, недостатнього розвитку критичного мислення та обмеженої підтримки з боку держави створюють серйозні виклики. Однак, популяризація науки, залучення молоді, формування навичок критичного осмислення, а також пулу науковців-спікерів, здатних комунікувати наукові досягнення простою мовою, сприятимуть вирішенню цієї проблеми. Також важливою є горизонтальна співпраця між наукою, бізнесом і державою, завдяки чому наука стане невідʼємною частиною суспільного життя.
