fbpx

Юлія Тичківська: “Як зберегти вірність місії організації в умовах постійної адаптивності”

Більше 9 місяців триває боротьба українців за свободу. Адаптивність стала необхідністю. Повномасштабне військове вторгнення Росії змінило кожного з нас, а також роботу державних інституцій, бізнесу та громадського сектору. Змінилась і діяльність Аспен Інституту Київ. Втім, в умовах великих потрясінь важливо зберігати стрижень, залишатися вірними місії та цінностям своєї організації. Нижче розповім про це на прикладі діяльності Аспен Інституту Київ. 

Як діалог допомагає у боротьбі за свободу

В умовах російсько-української війни ми усвідомили, що зараз місія Аспен Інституту Київ важлива, як ніколи. Одна із її основ — розвиток культури діалогу серед лідерів. Так, діалог допомагає приймати нетривіальні рішення, яких щодня вимагає повномасштабна війна. Йдеться не про розмову заради розмови, а про обмін ідеями, думками, унікальним лідерським досвідом задля пошуку відповідей на виклики та позитивних змін у суспільстві. Одна з наших сильних сторін, яка робить діалог продуктивнішим — здатність залучати до обговорення важливих питань лідерів різних сфер та носіїв відмінних, подекуди протилежних, поглядів. Такий діалог стосується не лише загальнонаціональних викликів. В умовах повномасштабного вторгнення Росії концентруємося і на окремих галузях. Наприклад, за підтримки EU4PAR провели серію діалогових сесій, присвячених розвитку держслужби в умовах війни та Євроінтеграції; реалізуємо програму “Діалог про кібербезпеку” у партнерстві з Проєктом USAID “Кібербезпека критичної інфраструктури”. 

Поясню детальніше як це працює на прикладі проєкту, присвяченого суспільному договору для України, один з компонентів якого  нам допомагає реалізувати NED. Хтось з учасників семінарів та діалогових сесій дивиться на соціальний контракт з бізнесової перспективи — скажімо, у контексті зміни принципів оподаткування. Хтось — з геополітичної, зважаючи на те, як Україна взаємодіятиме з іншими європейськими країнами. А для когось найважливішою у формуванні суспільного договору є освіта лідерів та членів суспільства загалом. Лише через збір мозаїки різних поглядів та перспектив соціальний контракт можна сприйняти як цілісне явище. 

Побудова міжнародних мостів

Міжнародна підтримка не є чимось абстрактним. Міцні міжнародні відносини — це збиті ракети та знищені дрони-камікадзе, які росіяни направляли у мирні міста, це звільнені з під окупації території, це продовження роботи української економіки. Така підтримка неможлива без довіри. Друга сильна сторона Аспен Інституту Київ, яка допомогла реалізовувати нашу місію на міжнародному рівні під час повномасштабної війни — належність до міжнародної мережі партнерів. 

Після початку повномасштабного російського вторгнення ми разом з іншими Аспен Інституту світу створити майданчик для комунікації між українськими та закордонними лідерами — Ukrainian Dialogue.

Також провели серію зустрічей, присвячених євроінтеграції України. Скептичність і, я б навіть сказала, “холодність” представників країн-партнерів у процесі щирого та аргументованого обговорення змінювалася на взаєморозуміння. Українські лідери спокійно пояснювали якою є сучасна Україна і що вона може дати Європі — це спрацювало. 

У цьому ж контексті додам про необхідність використовувати будь-яку можливість звернутися до міжнародних аудиторій та намагатися побудувати з ними сталі та міцні зв’язки. Ми робимо і робитимемо все можливе, щоб українських спікерів почули на великих міжнародних подіях: Aspen Ideas Festival, Bloomberg City Lab, Action Forum, Security Forum. 

Спільнодія, відповідальне лідерство, розбудова горизонтальних зв’язків

Російсько-українська війна ще раз довела силу горизонтальних зв’язків та неймовірну здатність українського суспільства до самоорганізації. З перших днів повномасштабного вторгнення Спільнота Аспен Інституту Київ, до якої входять найактивніші випускники, стала майданчиком для творення спільних ініціатив, місцем співдії. 

Невідкладні завдання перших тижнів вражали своєю різноманітністю та неординарністю. Від мобілізації спільноти хакерів до постачання харчів в окуповані регіони. Від кампаній бойкотування корпорацій, що працюють в Росії, до адвокування санкцій. Від евакуації людей з територій, де велися бойові дії, до запуску системних гуманітарних ініціатив. Спільнота стала фактором успішного реагування на ці виклики.

Розповім більше про одну з таких ініціатив. На початку повномасштабного вторгнення ми спільно з рядом відомих співаків та блогерів намагалися достукатися до росіян — розповісти, що відбувається та закликати чинити опір своїм лідерам, виступити проти війни в Україні. На жаль, ініціатива не дала плодів, проте цей досвід яскраво демонструє, що російсько-українська війна — не війна лише путіна, як часто кажуть, наприклад, пересічні американці, а всієї росії. І велетенська частина російського населення її підтримує, часто — своїм мовчанням та бездіяльністю. 

Окремо зазначу, що діалог з людьми, які не обов’язково поділятимуть твої думки, але дослухаються до них, має і терапевтичний ефект. Ми проводимо для членів Спільноти діалогові сесії, семінари та бесіди, які дають можливість не лише почути інших лідерів, але щиро поділитися своїми роздумами. Це своєрідна рефлексія, яка необхідна, щоб перетворювати весь біль та стрес на життєстійкість, resilience.  

Десятки обговорень та спільних ініціатив у середині Спільноти та серед випускників з початку повномасштабного вторгнення — це спосіб реалізації ще однієї складової нашої місії — обміну ідеями заради позитивного імпакту. 

Нові формати, незмінна місія

Я дуже надихаюся візуальним мистецтвом. Маю глибоке переконання — за допомогою картин чи скульптур можна іноді сказати значно більше, ніж словами. І це не одностороннє інформування, а теж форма діалогу: мистецтво викликає внутрішні переживання, мотивує до дій. Ідея організувати виставку “Звір війни. Пташка надії” (Beast of War. Bird of Hope) у місті Аспен (США) прийшла до нас з партнерами з Аспен Інституту у чомусь неочікувано, але цілком органічно. Неочікувано, тому що це перша виставка, яку створював Аспен Інститут Київ. Органічно, бо у будь-які часи митці серед перших реагували на несправедливі, людиноненависницькі війни — російське вторгнення в Україну, безумовно, є таким. І саме мистецтво завжди пропагувало гуманізм та загальнолюдські цінності. Ми не відступили від нашої місії, але змогли знайти нову, неочевидну форму її реалізації. 

На жаль, мені не вдалося відвідати цю виставку особисто. Зі слів наших американських колег та кураторки Аліси Ложкіної, вона стала чудовим нагадуванням про сутність російсько-української війни та спонуканням і надалі підтримувати нашу країну. Більшість відвідувачів експозиції — лідери американського суспільства, з якими працює Аспен Інститут. Це люди, які мають вплив у своїх сферах. Роботи, які вражали та надихали відвідувачів, цілком ймовірно наклали відбиток на те, яким цей вплив буде відносно України. 

У цьому ж контексті я повністю погоджуюся з Владом Троїцьким. Ми досі не розуміємо, якою потужною зброєю може бути мистецтво. Тому закликаю всіх українських митців: продовжуйте творити, продовжуйте розповідати про боротьбу українського народу за свободу і активніше пропонуйте свої роботи світу. 

3 поради, які допоможуть зберігати вірність місії навіть у найскладніші часи

Я переконана, що так само, як і ми, багато організацій після початку повномасштабного вторгнення постали перед запитанням: “А що далі?”. Давайте будемо чесними: невизначеність залишається і зараз. Ти наче їдеш по нічній трасі і бачиш освітленою лише ділянку дороги перед собою. Те, що допомагає її освітити, ці умовні фари якраз і є місією. Завдяки своїй непорушності вона вказує напрям руху. 

Мій перший висновок і порада — не лише доносити місію назовні та реалізовувати її, а й зробити все, щоб цю місію зрозуміла, щоб в неї повірила команда. Без прагнення кожного з членів команди Інституту зробити свій внесок у спільне благо нічого з описаного у цій колонці,  ніяких надзусиль не було б. І цієї колонки, відповідно, не було б теж. Надзвичайно важливу роль у нашій діяльності відіграє Наглядова Рада Інституту. Це не лише ще один потужний носій місії організації, а й неймовірний партнер у реалізації складних проектів, які виникають в умовах форс-мажорних ситуацій. 

Те саме стосується спільнот, до яких ви належите або які формуєте навколо себе. Велика ідея завжди об’єднує людей краще, ніж будь що інше. І краще, ніж будь що інше такі великі ідеї спонукають діяти разом заради спільного блага. Аспен-місія стала невід’ємною частиною багатьох людей і це дає нам змогу не лише долати всі складнощі, а й розвивати організацію. 

Якщо місія залишається чимось сталим, інструменти її реалізації можна і треба адаптувати під реалії. Моя друга порада — не треба боятися робити те, що ви не робили ще вчора. Для прикладу: Аспен Інститут Київ ніколи напряму не асоціювався з мистецтвом, але організація виставки “Звір війни. Пташка надії” допомогла нам пояснити природу та наслідки російсько-української війни сотням американських лідерів. 

Третя порада — реалізовуючи місію та шукаючи нові формати, робіть акцент на своїх сильних сторонах та тримайте фокус. Якими б мотивованими та відданими ідеям своєї організації ви не були, охопити все неможливо. Як я вже писала на початку для нас цими точками сили стали можливість будувати мости між українськими лідерами різних сфер та приналежність до міжнародної мережі партнерів. 

Потрясіння змінюють, і зміни можуть бути двох видів: вони або ламають нас, або роблять сильнішими. Від стійкості і залежить який з двох варіантів матиме місце. Точно знаю, що стійкість має безпосереднє відношення до усвідомлення місії, адже ти знаєш заради чого працюєш та робиш зусилля. Тож, щиро бажаю всім нам залишатися вірними своїм переконанням та місії, бути стійкими. Переможемо!

X