Боріться як українці на будь-якому полі бою і Ви допоможете нам перемогти в цій нерівній битві та зробити світ кращим
Вторгнення Росії в Україну триває вже понад 3 тижні. Завдяки героїчному опору нашої армії окупанти не змогли перемогти на землі, тому бомблять житлові будинки, школи, церкви та театри. Гинуть тисячі мирних жителів, дітей і жінок.
Ми залишаємось стійкими та впевненими у перемозі України. Кожен українець на своєму місці докладає максимум зусиль для досягнення цієї перемоги. Важливо розуміти, що ми боремося не лише за Україну, а й за майбутнє Європи та демократичні цінності. Наша держава виживе і переможе. Водночас нам потрібна підтримка світу: посилення санкцій проти Росії, закриття неба над Україною та більше зброї для наших військових.
Що таке війна в Україні?
Понад 10 років Київ є моїм рідним містом. Проте через нещодавню ескалацію російської агресії проти моєї нації я змушена жити в іншому європейському місті. Зараз це місто є безпечним для багатьох літніх людей, матерів і дітей України.
Зараз я сплю в готельному ліжку, але мільйони українців продовжують спати в бомбосховищах. Без тепла, без світла, без інтернету та подушок, без належної санітарії та, звичайно, з бажанням якнайшвидше повернутися у свої домівки. Росія кидає 500 кілограмові бомби на житлові квартали Чернігова, Харкова, Бучі, Ірпеня та інших міст України, вбиваючи невинних людей, включно з дітьми, руйнуючи школи, лікарні та дитячі табори.
Коли я викладаю відео подій в Україні – Instagram позначає їх як «делікатний контент», але це те, що ми бачимо щодня! Це не фільм Netflix. Це історичний час, коли світовий порядок, яким ми приймали, або переможе, або буде знищений.
Війна в Україні є дуже особистою для кожного з нас
Я дружина і мати трьох прекрасних дітей. Я хочу, щоб ви знали: ви можете жити в серці Європи, у чудовому місті Києві, а наступного дня ваш дім можуть розбомбити. Я хочу, щоб ви знали: ви можете спланувати сімейну відпустку в Таїланді, а через тиждень ваші діти щоночі плакатимуть і запитуватимуть, чи росіяни вб’ють їхнього батька. Просто тому, що їхній батько, як мільйони інших українських мужніх чоловіків і жінок, захищає наше фундаментальне право жити вільно та гідно. Я хочу, щоб ви це знали та сказали, що кожен з нас вирішує, або стати частиною історії, або залишитися осторонь, поки інші творять історію за нас. Понад 3 тижні жахливого терору з боку Росії, а ми залишаємося сильними та продовжуємо стояти прямо. Ми показали світові, що добро може боротися зі злом і перемагати. Ми маємо досягти цієї перемоги, якщо дійсно прагнемо відстоювати наші цінності.
Я — виконавча директорка Аспен Інституту Київ. Наш адміністративний координатор, Наталя, родом з Волновахи — маленького українського міста. Кілька тижнів тому вона подзвонила мені та плакала, що їй потрібна допомога. Місто Волноваха неодноразово зазнавало атак російської армії, але українські збройні сили захистили його. Тоді росіяни вирішили розбомбити місто і знищити його повністю (92%). Вони атакували артилерією евакуаційні автобуси, які їхали вивозити людей. Вони атакували машини швидкої допомоги, які приїжджали за пораненими. Маму моєї колеги вбили, вона лежала в їхньому саду біля будинку. Її батька поранило осколками, і він навіть не міг сховатися, оскільки будинок був повністю зруйнований. Наталя благала мене допомогти їй дістатися туди, щоб поховати матір і врятувати батька, проте шансів на це не було. Сумно, але правда. Росіяни, які раніше погодилися забезпечити зелений коридор, кілька разів обстріляли евакуаційні автобуси. Слава Богу, зараз батько моєї колеги в безпеці.
На четвертий день нашої війни за незалежність мій батько, звичайний підприємець, керував складом у Львові для забезпечення армії. Двоє моїх братів взяли до рук зброю та працювали в загонах територіальної оборони, патрулювали місто і захищали мирних жителів. Інший брат об’єднував приватних інвесторів з усього світу для закупівлі засобів захисту для нашої армії, а останній підтримував законну процедуру отримання гуманітарної допомоги. Мій чоловік — керівник Української Академії Лідерства. Він керує більш ніж 1500 волонтерами по всій країні, будуючи національний рух кризової допомоги українській громаді. Мій зять перелаштував свій ресторан на заклад харчування для внутрішньо переміщених осіб, які втекли від війни.
Підтримка України. Як Захід може нам реально допомогти?
Війна в Україні – це боротьба за європейський мир і європейську свободу. Ціною свого життя ми відстоюємо європейські цінності.
Ми дуже вдячні всім міжнародним партнерам і друзям України за підтримку. Водночас просимо їх діяти більше.
- Першочергове завдання – закрити небо над Україною. Як я вже зазначала, російські війська не можуть перемогти українців на землі, але вони бомблять наші міста та вбивають мирних жителів.
- Друга позиція – посилення санкцій. Особливо проти російських еліт, які зараз намагаються втекти й розповідають, що ця війна тільки через політиків. Росіяни голосували за людей, які вбивають мирне населення в Україні. Вони мають за це відповідати, так працює демократія.
- Третє – гуманітарна підтримка. Червоний Хрест має працювати не з Польщі, а в Україні. Ця організація має допомогти українцям, які зараз шукають коридори для евакуації. Особливо — жінкам, дітям та людям похилого віку.
Боріться, як українці, на будь-якому полі бою, і ви допоможете нам перемогти в цій нерівній битві та зробити світ кращим. Будь ласка, підтримайте нас.
