fbpx

Філософ Вахтанг Кебуладзе: «Усіх, хто вважає себе росіянами, зачіпає, коли до них та їх культури ставишся з іронією»

Аспен Інститут Київ провів бесіду присвячену культурі. До діалогу Інститут залучив українських культурних діячів та членів Спільноти — лідерів різних сфер. Філософ Вахтанг Кебуладзе у контексті культури розповів про: упередження, які існують щодо неї, зв’язок між ксенофобською російською культурою та звірствами, які вчиняють росіяни, ставленням до неї, яке зачіпає росіян. 

«Якщо обирати між російською культурою і танками на нашій території — я б разом з танками легко позбувся цієї так званої великої культури і прекрасно жив з цим»

Вахтанг Кебуладзе розповів про кілька упереджень, які існують на рахунок культури. По-перше, стосовно того, що вона лише об’єднує, на відміну від політики або економіки. Насправді культура може бути токсичною, небезпечною та навіть вбивчою. Тут філософ погоджується з твердження Едварда Саїда: culture is the field of struggle. По-друге, Вахтанг вважає, що люди, які належать до цієї сфери, переоцінюють значення культури:

—  Якщо обирати між культурою та життям, я б обрав життя. Якщо обирати між Пушкіним і Достоєвським, російським театром і танками на нашій території — я б разом з танками легко позбувся цієї так званої великої культури і прекрасно жив з цим. При цьому нічого не зміниться. Якщо на одну шальку терезів покласти російську ядерну дубинку, а на іншу так звану велику російську культуру — хай воно все йде лісом собі. 

Крім того, у українців є власна постколоніальна деформація — ми надто серйозно ставимося до російської культури. Дуже багато людей в Україні, навіть патріотично налаштованих, не можуть уявити світ без неї. Але дійсність така, що російська культура — одна з багатьох у світі — для когось вона цікава, а для когось ні. Для прикладу, якщо спитати освіченого європейця чи європейку про російську літературу, вони назвуть лише Толстого та Достоєвського. У світі просто не читають цю літературу. 

Усіх, хто вважає себе росіянами, зачіпає, коли до них та їх культури ставишся з іронією

На думку Вахтанга, усіх, хто вважає себе росіянами зачіпає, коли до них та їх так званої великої культури ставишся з іронією. Філософ переконаний, що це modus vivendi — саме іронічного ставлення ми і маємо притримуватися. У цьому контексті він також розповів про «ефект Чікокі»:

— Я був в Іспанії і мої друзі музиканти запросили мене на концерт. За їх словами мені мало бути цікаво, тому що вони гратимуть Чікокі. Я перепитав чому мені мало б бути цікаво слухати Чікокі і зрозумів, що іспанцям важко вимовити слово Чайковський, тому вони говорять Чікокі. Повірте, якщо в світі зникне музика Чікокі, то буде дуже багато іншої музики. Ми не помремо і наші діти не будуть неосвіченими невігласами, якщо не слухатимуть Чайковського. 

Вахтанг розповів, що озвучив цей ефект на форумі бібліотекарів у Львові багато років тому, але у той час вже тривала російсько-українська війна. За словами філософа, він ніколи не відчував такої хвилі ненависті до себе — зреагував російський інтернет, увімкнулися тролі. Серйозні критичні, розгляди російської культури, історії, літератури, політики від Вахтанга не отримували такої ненависті. Це маркер того, що дійсно неприємно росіянам. 

Коріння російських звірств лежить у ксенофобській культурі

Вахтанг Кебуладзе наголосив, що неможливо відокремити російську мову, культуру, літературу від Путіна або Сталіна. Від самого початку російська культура є абсолютно ксенофобською і у цьому лежить коріння звірств, які вчиняють росіяни. 

— Німців можна було умовно лікувати, змушуючи їх читати Гете, тому що Гете — це письменник світового масштабу. Те, що він писав, стосується кожної людини. А якщо росіяни і далі читатимуть Пушкіна, вони ставатимуть ще гіршими, тому що Пушкін — ксенофоб. Ніхто не сперечається з тим, що він талановитий поет, але саме тому, що ця література талановита, вона — небезпечна.

Проєкт “Суспільний договір для України” реалізується за підтримки NED

X