fbpx

Що експонують на першій виставці українського мистецтва, організованій Аспен Інститутом та Аспен Інститутом Київ

Вперше за роки існування Аспен Інституту у кампусі Aspen Meadows в Аспені, штат Колорадо (США) проходить виставка українського мистецтва — “Звір війни. Пташка надії” (Beast of war. Bird of hope). Подію спільно організували Аспен Інститут (США) та Аспен Інститут Київ. На виставці представлені твори 11 сучасних українських митців та 2 роботи Марії Примаченко. 

Крізь призму творчості українські митці розмірковують про життя на батьківщині під час російського вторгнення. Мистецтво передає емоції, які важко передати словами, особливо у часи цієї варварської війни. Роботи Марії Примаченко, які представлені на виставці, до цього ніколи не виставлялися у США — “Звір війни” та “Пташка”. Ці твори надали Лідія Лихач та Люк Нолл (США).

Попри продовження повномасштабної російської агресії та логістичні труднощі, всі роботи вдалося доставити до Сполучених Штатів. Картини експонуватимуться у Аспені до початку жовтня. Також твори можна придбати: або безпосередньо на виставці, або у онлайн-магазині Аспен Інституту (https://aspeninstitutestore.com). 

Яким був Київ у перші тижні вторгнення: фотороботи Олександр Чекменьова

Фотограф Олександр Чекменьов народився в Луганську у 1969 році. У 28 років переїхав до Києва. У перші тижні повномасштабного вторгнення, коли навколо столиці України ще перебували російські окупанти, Олександр зафіксував стійкість, гідність та людяність мешканців міста. Серія робіт, знятих протягом лютого — березня, має відповідну назву — “Кияни”. 

Серед героїв та героїнь робіт Чекменьова, які представлені на виставці — Катерина Грищенко. Дівчина, яка до повномасштабного вторгнення, працювала су-шефом та офіціанткою у ресторані Pizza Sushi 33, вже до 22 години 23 лютого долучилася до лав тероборони. Спочатку вона мала ті ж обов’язки, що і чоловіки: копала окопи та носила мішки з піском. Потім займалася логістикою, включно з організацією харчування для солдатів та спробами закупити необхідне спорядження. На жаль, на той момент у Києві відчувався великий дефіцит необхідних для сил тероборони речей. 

Олександр Чекменьов розпочав кар’єру фотографа у 90-х роках, документуючи економічну та соціальну кризу в Україні після розпаду СРСР. У 2011 році фотограф випустив серію робіт про життя сходу України — “Донбас”. Його фотографії друкувалися у великих виданнях, включаючи New York Times, Time Magazine, The New Yorker Photo Booth і The Guardian. У 2022 році Чекменьов також зняв 3 обкладинки журналу The Time: з Президентом Володимиром Зеленським, Першою Леді Оленою Зеленською та українською топ-медіаменджеркою Ольгою Руденко. 

Kinder Album: висловлення почуття моменту у дитячій манері

Kinder Album — анонімна художниця зі Львова. Вперше роботи Kinder Album з’явилися у соціальних мережах у 2012 році. Особливості стилю мисткині — виконання відвертих фотографій та малюнків в дитячій манері. Роботи мисткині експонувалися на міжнародних виставках у Лондоні, Празі, Парижі, Копенгагені та інших містах.

У день початку повномасштабного вторгнення Kinder Album поклялася не залишати рідну країну. За словами художниці, атмосфера страху, укриттів та загрози бомбардувань допомогли їй у творенні мистецтва військового часу. Вона також розповідає, що процес створення робіт змінився з точки зору швидкості: “Зараз мені потрібно малювати, я не маю часу думати, мені потрібно висловити почуття моменту тому що завтра станеться щось інше”. 

Перфоманс Марії Куликовської: крик на замінованому пляжі серед людей

Мисткиня Марія Куликовська народилася в Керчі (Крим). Після того як Російська Федерація окупувала півострів у 2014 році, Марія не поверталася до рідного міста. До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну мисткиня жила у Києві та Стокгольмі. Куликовська — переможниця та фіналістка міжнародних конкурсів, вона добре відома своїм виступом з українським прапором на бієнале Маніфеста’10 у Санкт-Петербурзі у 2014 році.  

На виставці представлені документальні фото перфомансу War and Pea€e, здійсненого у 2016 році у Маріуполі. Акція проходила на замінованому маріупольському пляжі на військовому кордоні вільного на той час міста та тимчасово окупованої частини Донецької області. Марія Куликовська кричала в землю серед людей, які прийшли на цей пляж відпочити. З іншого берега Азовського моря, на південному сході, знаходиться окупований Крим. У своєму щоденнику у 2016 році Куликовська пише: 

— Все це триває вже 2 роки, і люди цього начебто не помічають, вони втомилися. Вони толерантні до смерті, зброї, насильства, війни. Я також прийшла на пляж, але щоб там кричати. Я дивилася на море, що є межею між моїм домом та війною. Дивилася на схід і на горизонті бачила бомби. Злякалася, але мій голос був таким тихим у порівнянні зі сміхом і криками дітей, які бігали навколо мене і гралися один з одним на обстріляній землі…. 

Відео “Я і Маріуполь”: на жаль, дива не сталося

Пьотр Армяновський — художник та режисер-документаліст з Донецька. Він був одним з активістів Донецького Євромайдана, але після окупації міста переїхав до Києва. У своїй творчості Армяновський досліджує теми пам’яті, втрати, соціальних та символічних конструкцій повсякденного життя. 

У відеороботі “Я і Маріуполь” Армяновський блукає містом свого дитинства, протиставляючи похмурий пейзаж своєму прагненню до “казки” серед колишніх символів сили навколо Маріуполя. Дива не сталося. Росіяни зрівняли Маріуполь з землею. За даними Іллічівського моргу станом на початок вересня у місті було задокументовано 87 тисяч загиблих. Як і Донецьк, Маріуполь зараз перебуває під тимчасовою окупацією Росії. 

“3 світова війна” на обкладинках книжок та художніх репродукціях

Ігор Гусєв — художник, поет автор перфомансів, фільмів, об’єктів та інсталяцій з Одеси. До початку повномасштабного вторгнення Ігор отримав визнання завдяки своїм приголомшливим, мрійливим картинам. Початок повномасштабної війни спричинив появу нових вимірів творчості Гусєва.

На виставці “Звір війни. Пташка надії” представлені роботи художника з серії “3 світова війна”. Роботи виконані за змішаною технікою на обкладинках книжок та художніх репродукціях. Наприклад, на одній з робіт зображений мавзолей Леніна на курячих ногах з написом “росіяни йдуть”. Наближення муміфікованого минулого відсилає до лиходійки зі слов’янського фольклору Баби Яги. 

У одному з інтерв’ю художник розповів, що на нові роботи його можуть надихнути інші інтерв’ю або коментарі у соціальних мережах. А створення таких творів він називає мистецтвом швидкого реагування: “Коли на вулиці сирени, писати живопис дуже складно. Тому я займаюся мистецтвом швидкого реагування: книжка, п’ять хвилин, і вже маємо мистецтво”.

“Толстоєвський” Олексія Сая — художня ремарка до вепонізації культури Росією

Олексій Сай — художник з Києва. На початку 2000-х митець започаткував свій оригінальний метод “малювання картин” у Microsoft Office Excel. Кожен фрагмент такого зображення є математичною формулою. Техніка, яку використовував Сай, стала основою для тривалішого проєкту Excel Art. Згодом художник використовував елементи офісного побуту у своїх інсталяціях. Роботи Олексія можна знайти в колекціях аукціонних домів Phillips de Pury, ArtCurial та у приватних колекціях Західної та Східної Європи.

Олексій Сай створив плакати, представлені на виставці, після початку повномасштабного вторгнення РФ. «Толстоєвський» — художня ремарка

про вепонізацію культури сучасною Росією та лицемірство російських лідерів, які сповідують цінності «великої російської культури», але значною мірою руйнують російськомовні регіони на сході та півдні України.

Російське вторгнення Росії, задокументоване у фотографіях

Єфрем Лукацький — художник і фотокореспондент Associated Press. Протягом 30 років Єфрем працював у районах політичних заворушень. Його світлини опубліковані у Time, Newsweek, New York Times і The Guardian. А у 2005 році Лукацький став єдиним в історії сучасної України фіналістом престижної Пулітцерівської премії. Сьогодні Єфрем проводить більшу частину часу на передовій та документує російське вторгнення в Україну.

На одній з представлених на виставці фотографій Лукацького жінка позує з новонародженою дитиною у підвалі пологового будинку, переобладнаному у медичну палату. Під час повітряних тривог цей підвал використовувався як бомбосховище. Фото зроблене 2 березня у Києві. 

“Теорія Захисту” Дар’ї Кольцової — близькість війни та крихкість миру

Дар’я Кольцова — українська художниця та перформерка родом з Харкова. З часів анексії Криму та початку вторгнення Росії на Донбас у 2014 році Кольцова у своїй творчості зосередилася на наслідках війни та поставила під сумнів можливості захисту та стійкості.

Робота Дар’ї Кольцової “Теорія захисту” включає  інсталяції, перформанси та відео, які поєднують політичне та особисте. Її робота переводить геополітичну боротьбу в інтимне сприйняття тих, хто знаходиться в групі ризику. Дар’я розповідає:

— В усій моїй країні люди заклеюють вікна скотчем, щоб захистити скло від розбивання вибухом… Ці візерунки на вікнах можуть бути красивими, але, на жаль, вони не є прикрасами. Ми заклеюємо вікна, щоб захистити наші тіла і життя. Я розпочала цей арт-проект у 2015 році, коли помітила такі орнаменти в окупованому Донбасі. Мене привабила здатність людей творити, стикаючись зі смертельною небезпекою. Так народилася «Теорія захисту»…Тепер я вирішила продовжити проєкт, щоб показати, наскільки близько війна, і наскільки крихким є мир.

Від іконопису до відображення жахів російської агресії: серія робіт Данила Мовчана “Війна в Україні”

До повномасштабного російського вторгнення Данило Мовчан зосереджувався на сучасному переосмисленні традиційного українського православного іконопису. Його роботи знаходяться в церквах та приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, Канади, Франції, Італії, Фінляндії та США. Про свої роботи, представлені на виставці, Данило Мовчан розповідає:

— Я відклав малювання ікон…У моїй душі немає спокою, щоб продовжувати святу творчість. З 26 лютого я почав відчувати нашу нову реальність. Створивши більше 70 робіт у техніці акварелі, я намагаюся розкрити в них усі свої почуття та думки, пов’язані з тяжкими днями російської навали.

Антивоєнні роботи Марії Примаченко, створені за десятиріччя до вторгнення

Серед 12 художників, твори яких представлені на експозиції, є Марія Примаченко. Примаченко, яка жила у XX столітті, розуміла свою ідентичність та відчувала епоху. Про той час художниця розповідала у вигляді фантасмагоричних істот. Марія Примаченко пережила Голодомор та радянський терор, а після початку Другої світової втратила чоловіка та залишила творчість на тривалий час попри першу славу. 

В 70-х роках мисткиня створила серію потужних робіт з антивоєнними заявами. Дві роботи з цієї серії  – «Звір війни» та «Пташка»  – стали головною окрасою виставки в Aspen Meadows та її лейтмотивом. Ці картини експонуються Сполучених Штатах вперше. «Звір війни» належить до приватної колекції Лідії Лихач взагалі не залишав територію України за 50 років свого існування. «Пташка»  належить до приватної колекції Люка Нолла (США). Раніше вона була представлена лише у Торонто (Канада) у 2007–2008 роках. 

“Аква” Анатолія Ганкевича: прекрасна та поетична Одеса попри трагедії

Анатолій Ганкевич почав свою художню діяльність у 1990-х роках. Його перша відеоінсталяція «Очищення» представлена ​​в галереї Марата

Гельмана в Москві. З 1995 по 2005 рік Ганкевич знімав рекламу та музичні кліпи, а також створював візуальні ефекти у кіноіндустрії. З 2006 року він зосередився на живописі, графіці, скульптурі, відеомистецтві.

«Акваторія» — перший фільм трилогії «Погляд сонця». Він присвячений ностальгічним спогадам, а також Акві — стихії води. Фільм є художньою інтерпретацією міфу та реалій Одеси. Ганкевич зняв усі частини

свого фільму на світанку, створюючи мрійливий гімн про народження дня в місті, яке переживши стільки трагедій, залишилося прекрасним, поетичним і сильним.

“Невизначеність” Олени Науменко — як відчувається війна у евакуації

Олена Науменко — членкиня Національної Спілки художників України з 2008 року, членкиня арт-групи «Йод». Художня практика Олени зосереджена на переосмисленні класичного живопису та трансформації української школи живопису. Після народження доньки Олена Науменко почала працювати з темами материнства та ролі матері-художниці в сучасному суспільстві.

Художниця створила картину «Невизначеність» після евакуації до Польщі. Розмірковуючи над своїм твором, Олена зазначає: «Нестерпний душевний біль щодня. Страшний сон, від якого неможливо прокинутися. Гнів, що розриває серце. Переосмислення життя. Переосмислення смерті. Переосмислення сили людських можливостей. Переосмислення сенсу долі. Надія. Прагнення до свободи понад усе. Всеосяжна любов — це сила, яка долає всі перешкоди. Це для мене зараз війна».

X