Інсайти Abu Dhabi Ideas 2019

Цьогоріч 27-28 березня за ініціативи Аспен Інституту в Абу Дабі відбувся Фестиваль Ідей під назвою Abu Dhabi Ideas. Від України цю подію відвідали представники нашої Аспен Спільноти: Андрій Ставніцер, Олена Козлова та Олексій Кредісов. Ми поспілкувалися з нашими «делегатами» і отримали їхні враження та рефлексії.

 

Формат і аудиторія

Фестиваль дуже відрізнявся від українського Фестивалю Ідей в Одесі. Він мав на собі еміратський відбиток у вигляді показної розкоші, помпезності, надлишковості й надмірності. Наприклад, з готелю кожного учасника забирало таксі Мерседес  S-класу, ми могли в будь-який момент дня і ночі користуватися цими спеціальними фестивальними таксі. Фуршети були надмірно вишукані й з величезною кількістю добірних страв різних кухонь. Схарактеризувати цю догідливість можна ще таким висловом: «Ти не встиг подумати – вже тобі принесли». Можливо, для Еміратів це норма, але для українців і загалом для європейців, це відчувається як надмірність. І в цьому порівнянні Фестиваль Ідей в Одесі набагато більше подобається. Це є зовсім два різні формати для двох зовсім різних клієнтів. Конференція в Абу Дабі – це захід в основному для урядовців Об’єднаних Арабських Еміратів, і все працює для того, аби вони відчули, що все організовано «дорого і багато». Фестиваль сприяє впізнаванності Абу Дабі, для того, щоби ця держава виглядала по-сучасному. До речі, в залі було багато жінок у традиційному одязі, які були дуже освічені й активні. У нас, в Одесі, клієнт Фестивалю інший – це той, хто цікавиться новаціями, цікавиться чим живуть галузі, чим живе суспільство. І таких людей багато, вони представляють найрізноманітніші сектори та спільноти нашого суспільства.

Спікери

Спікерів дібрали чудових і топового рівня. Кожен з них був не «погрємушкою», а мав за плечима величезний і корисний досвід. Ці люди не говорили банальних речей, або навіть якщо і траплялися банальні тези, то вони були висловлені дуже гарним високим стилем, що «банальщина» не відчувалась. Були, звісно, і такі, які не дуже надихали, але їх було геть небагато. А більшість спікерів несли в собі потужну харизму. Вони несли не тільки зміст і форму, але вони як харизматики лишали по собі відбиток, їхні промови не забувалися одразу. Загалом учасників Фестивалю було 300 осіб, але це мало. Адже для такого рівня спікерів можна було запросити більше гостей і дати можливість більшій кількості справді зацікавлених послухати, побачити і подискутувати.

Кілька слів про найбільші враження від спікерів: 

Даніел Таммет. Він народився з аутизмом і виявив у собі здатність робити складні обрахунки. Деніел – це так званий савант, тобто людина, у якої одні зони мозку розвинені гіпертрофовано у порівнянні із іншими, які мають складнощів у розвитку.

Він мислить цифрами, а цифри бачить кольоровими картинками, і може за тиждень вивчити іноземну мову і створити нову, свою. У 2004 у Гарварді він за 5 годин відтворив по пам’яті 22 514 знаків після коми в числі «пі». Деніел їздить по світу з лекціями, виступає на TED і пише книги про різні способи сприйняття інформації.

Маттео Ренці. У свій час він був наймолодшим прем’єром Італії, а перед тим встиг попрацювати мером Флоренції. Він харизматичний італійський реформатор, який змінив систему виборів і проштовхнув пакет законів, названий пресою «Розблокуй Італію».

Доктор Мері Лоу Джепсен. Вона – CEO стартапа Openwater – зі своєю командою розробила апарат МРТ, що розміром, як мобільний телефон, і який «в тисячу разів дешевше і в мільярд разів точніше» традиційних апаратів. А ще начебто цей дівайс може вивантажувати думки людини прямо в комп’ютер у вигляді візуальних образів. До Openwater доктор Мері займалась проектом One Laptop per Child, який розробляв спеціально дешеві, не дорожче 100 доларів, ноутбуки і софт для навчання. З ними вже вчиться понад 2 млн дітей в Африці, Латинській Америці та інших країнах.

Кевін Митник. Він – найвідоміший хакер у світі, який в 16 років зламав першу комп’ютерну мережу. Кевін провів кілька років у федеральній в’язниці за те, що обійшов системи безпеки щонайменше у 40 глобальних корпораціях просто так, заради розваги. Після ув’язнення він зайнявся комп’ютерною безпекою, пише книги, викладає і консультує.

Теми

Говорили про те, про що болить всім на планеті, в різних державах і суспільствах. Одна з основних топових тем – це питання популізму, як лівого, так і правого. Але в цих дискусіях, одразу відчувся Аспенівський дух: із самого початку учасники вирішили домовитися, що вони матимуть на увазі під поняттям «популізму». І визначення дали приблизно таке: це надання обіцянок, які в принципі неможливо виконати, для неосвічених верств населення, які складають більшість.

Друга тема, яка була постійно в полі зору – це інноваційні тренди і розвиток технологій. Особливий фокус був на етичних і моральних питаннях, пов’язаних з технологіями. Основний висновок – люди не готові до моральних наслідків технічного прогресу. Мало того, що загалом засади моралі та етики не можуть вирішити питання, що їх ставлять технології. Так ми ще стикаємося із різними моральними системами, які мають часто зовсім відмінні базові принципи. Наприклад, представники Західної цивілізації мають одні поняття, а представники, скажімо, китайської цивілізації, яких, до речі, не було на цій конференції, можуть мати геть інші етичні поняття. Ми тут на планеті ніяк не можемо домовитися між собою, що таке добро і що таке зло. А технології не стоять на місці й не чекають. Вони вже зараз вимагають від нас таких моральних рішень. Тому дуже дебатувалися такі питання, як штучний інтелект в машинах без водія. У разі пригоди який йому поставити пріоритет: збивати дорослу людину чи збивати дитину? Або питання генної інженерії. Якщо ми маємо біологічно штучно вирощену людину, то коли вона стає громадянином: тоді коли ми виростили серце в стаканчику, чи тоді, коли ми вже надрукували всю людину? І чи ця людина буде громадянином, вона буде голосувати? І тут виникають наступні питання: ми відповідаємо за неї, за цю людину і громадянина? А вона відповідає за нас? І на ці запитання не було однозначних відповідей.

І наступна тема – освіта. Це був такий собі лейтмотив всієї конференції, як відповідь на всі запитання. Причому не освіта вища, а освіта базова в школі, яка має ґрунтуватися таких поняттях, як добро і зло. І тоді цю освіту можна назвати радше Просвітництвом і вихованням або плеканням громадян, які готові взяти відповідальність за себе і за ті рішення, які вони приймають у зв’язку з технологічним прогресом, у зв’язку з тим же популізмом, у зв’язку з тим, що потрібно вміти розрізнити реальний факт і фейк. І всі дискусії зверталися до того, що єдиний вихід з проблемних ситуацій, які ставить перед нами сучасність і поставить майбутнє – це плекання громадян з критичним мисленням і відповідальністю просто від пелюшок.  І ця громадянськість має цілу низку характеристик. Це відповідальність за свої осмислені дії, не імпульсивні, але продумані. Це критичне мислення і перевірка інформації, яка довкола є. А також усвідомлення себе, своїх персональних цілей, свого місця у суспільстві і самовизначення цього місця, коли людина не йде просто за традиційними схемами, а сама свідомо і активно визначає і обирає це місце. А також ця громадянськість характеризується здатністю критичного мислення і самовизначення в кожній новій ситуації, яка змінюється чим далі, тим швидше.

Наступна тема – чи вигідний такий просвічений громадянин політичним  елітам, адже тоді такими громадянами складніше управляти. Цю тему не обговорювали на дискусійних панелях, натомість активно дебатували в кулуарах. Політики, які були присутні визнають, що ця вигода від непросвіченого громадянина була актуальною раніше, років 15 назад. Але політики і еліти визнають і те, що вони проґавили той момент, коли «телевізор» (в широкому розумінні медіа, куди входять і соціальні мережі, і сайти) почав керувати людьми замість них. Політичні еліти тепер відчувають, що у них земля з-під ніг іде, адже за допомогою технологій і певної суми грошей будь-хто може прийти до влади. Медіа створюють свою реальність і дуже тарґетовано її доносять до різних верств. І політики вже самі не можуть достукатися до громадян, адже вони перебувають зовсім в іншій реальності. І тому саме політичні еліти стають дедалі зацікавленіші в такому просвітництві й плеканні громадян.

 

(Матеріал підготовлений на основі інтерв’ю та інформації, наданої Андрієм Ставніцером та Оленою Козловою)